середа, 22 лютого 2017 р.

10 фактів про Шевченка, які не згадували у школі


10 фактів про Шевченка, які не згадували у школі

  1. Шевченко-нездара
Навіть якщо долею вам накреслено стати великим поетом, все одно знайдеться хтось, хто повідомить вам, що ви геть ні до чого незугарні. Ще будучи дитиною малий Шевченко втік в сусіднє село Тарасівку до дячка-маляра аби той навчив його малювати.
“Він подивився уважно на мою ліву руку і відмовив мені навідріз. Він заявив мені, на мій великий жаль, що в мене немає здібностей ні до чого, ні навіть до шевства або бондарства” (з листа Шевченка до редактора “Народного чтения”).
Але Шевченко не здався і, бачте, має тепер пам’ятники по всьому світу. Готовий вам мотиватор.
  1. Згадка про перше кохання у віршах
“Мені тринадцятий минало.
Я пас ягнята за селом.”
Цього ви не можете не пам’ятати. А пам’ятаєте, як його малого прийшла втішити дівчина, що саме була поруч?
“А дівчина
При самій дорозі
Недалеко коло мене
Плоскінь вибирала,
Та й почула, що я плачу.
Прийшла, привітала,
Утирала мої сльози
І поцілувала ….. ”
Це була подруга дитинства і перше кохання Тараса Григоровича – Оксана Коваленко. Шевченко часто згадував Оксану в своїх творах. Перше кохання є перше кохання. Якщо ви це знали, значить вам більше пощастило з вчителькою української літератури, ніж нам.
  1. Міф про царицю і викуп з кріпацтва
Ви знаєте, що Шевченка викупили з кріпацтва в 1838 році за 2500 карбованців. Це були величезні гроші і їх нібито дала сама імператриця. Втім, це не зовсім так.
Гроші мали назбирати в лотереї, що її проводила імператриця в своєму палаці на святвечір 24 грудня 1837 року за ініціативою друзів Шевченка. В лотереї розігрували різні кришталеві та порцелянові речі привезені з Петербурських казенних заводів, а також портрет Василя Жуковського, поета та вихователя молодого царевича, роботи Карла Брюллова. Але врешті виявилось, що цариця, її донька та син разом сплатили за лотерейні квитки всього 1000 карбованців. Решту грошей, скоріше за все, довнесли друзі Шевченка – Брюллов, Жуковський та Вієльгорський.
  1. Шуба і вечірки
Молодий Шевченко був тим ще франтом. З легкістю витрачав гроші на красивий і модний одяг, любив білі парусинові костюми і якось з гонорару навіть купив собі єнотову шубу. Нелегка доля талановитого молодика робила його страшенно популярним в петербурзьких домах.
Його друг по Петербурзькій Художній Академії Іван Сошенко, з яким Шевченко ділив квартиру, в своїх спогадах писав: “…Тарас мій частенько став роз’їжджати по вечорах. Він, як то кажуть, увійшов у моду; його приймали скрізь як диковинку. Він став гарно вдягатися, навіть з претензією на франтівство, словом, у нього вселився світський біс“. От вам і сумний кріпак.
  1. Тарас Чевченко
Ще будучи студентом Академії, Шевченко закохався в свою 15-річну натурницю Амалію Клоберг. Вона була донькою хазяйки квартири, в якій Шевченко жив разом із Сошенком. В 1839 році Шевченко навіть написав її портрет і підписався “Чевченко”. Амалія не могла правильно вимовити прізвища художника і на догоду їй він підписувався так, як вона вимовляла. З листів Шевченка до друзів так і не зрозуміло, чи зізнавався він Амалії в своїх почуттях, і чи мав поет з дівчиною якісь стосунки.
  1. Шевченко писав російською
Вам у школі не здавалось, що портрет суворого Шевченка, що висів над дошкою в кабінеті укрмови ніби промовляє до вас: ” А ти говориш на перерві російською?!” І ставало, як мінімум, страшно і трошки соромно. Але Шевченко і сам писав російською мовою. Його найвідоміші російськомовні твори – віршована повість “Слепая” та прозова “Невеста”.
В книзі “Спогади про Т.Шевченка” Андрій Козачковський, друг поета, пише, що російськомовні твори Шевченка “зразок неповторного, що не вдалося Основ’яненку, мистецтва передавати місцевою російською мовою побут України з цілковитим дотриманням зворотів рідної мови і народного характеру дійових осіб”.
Сам Шевченко вважав, що пишатися тут особливо нічим.
“Переписав оце “Слепую” та й плачу над нею. Який мене чорт спіткав! За який гріх, що я оце сповідаюсь кацапам черствим кацапським словом”, – написав він у листі до Якова Кухаренка у 1842 році.
Выдержка из опубликованного

вівторок, 21 лютого 2017 р.

Мудрі вислови, “крилаті фрази” українських письменників та поетів




Мудрі вислови, “крилаті фрази” українських письменників та поетів


“Людина в світ зерно нести повинна , як зерно носить людям колосок” (Г. Коваль);

“Тарас Шевченко! Досить було однієї людини, щоб урятувати цілу націю” (Остап Вишня);

“Чого варті наші тамерлани та наполеони без коня?” ( Олесь Гончар);

“Ми є. Були. І будем ми! Й Вітчизна наша з нами.” (І.Багряний);

“Світ ловив мене, та не спіймав” (Григорій Сковорода);

“Вічна слава безсмертю хоробрих, які кличуть на подвиг живих!”(Іван Нехода);
“Вкраїна- це море. Воно червоне. Хто сам – потоне, в гурті – переборе” (Лазар Баранович);

“Магнат, як магніт, кожен добре знає: Сей залізо, а той золото притягає” (Іван Величковський);

“У вбогого трохи є,в жебрака нічого. Понад міру в богача, а досить – ні в кого”( Іван Величковський);

“Ніяка в світі сила нас не зламає, бо нас коріння наше в землі тримає” (Г. Дудка);

“Як не буде птахів,то і людське серце стане черствішим” (М. Стельмах);

“Життя не кінчається смертю, якщо залишається сад” (В. Терен);

“Я знаю: мова мамина – свята, в ній вічний, незнищенний дух народу” (М.Адаменко);

“Найпрекрасніша мати щаслива, найсолодші кохані вуста, найчистіша душа незрадлива, найскладніша людина проста”  (В. Симоненко);

“Любов до книжки виявляється в тому, що з шостого класу Франко починає збирати свою бібліотеку” (М. Коцюбинський);

“Хочу, щоб ніколи, ніколи не зачерствіло серце” (М. Стельмах);

“Поганий той школяр який учителя не переважить” (Леся  Українка);

“Ми працю любимо, що в творчість перейшла” (М. Рильський);

“Знай, що в світі найтяжче – це серце носити студене!”( М.Рильський);

“Той, хто зневажливо ставиться до рідної мови, не може й сам викликати поваги до себе” (Олесь Гончар);

“Той, хто по-справжньому любить свою Батьківщину, з усякого погляду справжня людина” (В. Сухомлинський);

“Хліб і сіль для друга й брата, а для ката – грім” (В. Коломієць);

“Учітесь, читайте, і чужому научайтесь, й свого не цурайтесь” (Т. Шевченко);

“О мово вкраїнe6KfAccRHvQська! Хто любить ії , той любить мою Україну!”( В.Сосюра);

“Добру науку приймай, хоч її від простого чуєш; злої ж на ум не бери, хоч би й святий говорив” (Іван Франко);

“Можна вибрати друга і по духу брата, та не можна рідну матір вибирати” (В. Симоненко);

” Праця людини – окраса і слава, праця людини – безсмертя її”( В.Симоненко);

“Коли не зможу нічим любій вітчизні прислужитись, в усякому разі з усієї сили намагатимусь ніколи ні в чому не шкодити” (Г. Сковорода);

“Мову чудову, глибинне і пружне слово, немов гостру зброю, дав нам народ” (Д. Павличко);

“Не жди ніколи слушної пори – твоя мовчанка може стать ганьбою!” (Д. Павличко);

“Похибки друзів ми повинні вміти виправляти або зносити, коли вони несерйозні” ( Г. Сковорода);

“Зло нічого не дає, крім зла” ( М. Луків);

“Шукаймо в людях хороше, мов скарби, що давно забуті” (М. Сингаївський);

” Не високо мудруй, але твердо держись, а хто правду лама, з тим ти сміло борись!” ( Іван Франко);

“В обіймах з радістю журба. Одна летить, друга спиня…І йде між ними боротьба, і дужчий хто не знаю я…” ( О. Олесь);

“Хай живе неоднаковість, слава відмінностям!” ( Павло Загребельний);

“Лиш мати – вміє жити, аби світитися , немов зоря” ( Василь Стус);

“Не скажу , що й досі вірю я у справедливість юних дум” (Дмитро Фальківський);

“Ти приймеD2Hl0KY875oш знов життя і так захочеш жити, його пізнавши глибоко, до дна” ( Олена Теліга);

“Щоб юнацтво України присягало свято на прапори жовто-сині за свій край вмирати” ( Оксана Лятуринська);

“Ти могутня, рідна мово! Мово – пісня колискова, мово – матері уста” (Іван Багряний);

“Дивлюсь я на небо та й думку гадаю: Чому я не сокіл, чому не літаю, чому мені, Боже, ти крилець не дав! Я б землю покинув і в небо злітав” (Михайло Петренко);

“Все ж російський язик, зіпсутий навмання, це ще не українська мова!” (Євген Плужник);

“Гримить! Тайна дрож пронимає народи,- мабуть благодатная хвиля надходить” (Іван Франко);

“Все гине – слава не поляже” (Тарас Шевченко);

” Діла добрих оновлюються – діла злих гинуть”( Тарас Шевченко);

“Не завидуй багатому: багатий не знає ні приязні, ні любові…”( Тарас Шевченко);

“І гнів, і муку неозору співаю я в ці дні журби, коли лакеї йдуть угору й мовчать раби…” ( В. Сосюра);

“Поезія жити не може на смітнику, а без неї життя злочин” (М. Коцюбинський);

“Хай юність догорить – ми віддані життю і нам воздасться в славі” ( Василь Стус);

“Мужича правда єсть колюча, а панська на всі боки гнуча” (Іван Котляревський);

“При щирості між людьми при глибокій і міцній симпатії, ніякий риск не страшний”( Леся Українка);

“Орлині крила маєм за плечима, самі ж кайданами прикуті до землі”( Леся Українка);

“Мужність не дається напрокат”(Ліна Костенко);

“Ми смертні. Та знайте: народ не вмира”(Б. Олійник);

” Я додам вам раду щиру: і при щасті майте міру”( Леонід Глібов);

” Як не мудруй, а правди ніде діти”( Леонід Глібов);

” Якщо ти за все життя не посадив жодного дерева – плати за чисте повітря” ( О. Довженко);

” Щоб жить – ні в кого права не питаюсь. Щоб жить – я всі кайдани розірву”(П. Тичина);

“Ліпше вмерти біжучи, ніж жити гниючи”( Іван Багряний);

“Пан гуляв у себе в замку – у ярмі стогнали люди”(Леся Українка);

“Всі великі творіння Данте, Рафаеля, Сервантеса, Шевченка – це теж творіння не пера і пензля, а творіння духу” ( Євген Сверстюк);

“В нас вважається хорошим письменником той, хто гарно себе піарить” (Володимир Лис);

“Мистецтво має людину підтягувати і піднімати, воно не має ії опускати” ( Галина Вдовиченко);

“Ми мусимо навчитися чути себе українцями – не галицькими, не буковинськими українцями, а українцями без офіційних кордонів” (Іван Франко);

http://rozumnadytyna.com.ua/